"7 Чудес Чернівців"

12.10.24, 19.10.24, 26.10.24, 2.11.24

 10.00 - 13.00

150 грн.
з особи

ТОП-7 туристичних об'єктів Чернівців із заходом всередину:

Чернівецький університет. Драматичний театр. Художній музей. Дім-Корабель.

Польське консульство. Поштамт. Бібліотека Добрянського.

ПРОГРАМА ТУРУ:

10.00 - збір групи на Центральній площі навпроти ратуші

(Чернівецька міська рада), Центральна площа, 1.

Знайомство з історією та загальною інформацією про Чернівці.

 Екскурсія в колишній Ощадний банк Австрії (Sparkasse).

Зараз в цьому приміщенні знаходяться

 Обласний Художній музей та Літературне кафе.

Прогуляємось до Театральної площі.

Знайомство з класичним інтер'єром віденських театрів -

 Чернівецьким обласним музично-драматичним театром ім. Ольги Кобилянської -

висококласний проект двох найуспішніших архітекторів кінця ХІХ- поч. ХХ ст.

Ф. Фельнера та Г. Гельмера (автори проекту Одеської опери).

Венеційські дзеркала та Цісарська ложа чекають на Вас!

Перехід до центрального відділення "Укрпошти" - 

Австрійський "Postamt" 1889 року.

Поштові скриньки тої доби, галерея робіт художника Андрія Холоменюка.

Дім-корабель "Шіфа".

Легендарний кутовий еклектичний будинок у формі корабля.

Фонтанчик у формі голови лева з дельфінами. Палуба і капітанський місток. 

Потім ми відвідаємо приміщення редакції

першої української газети Чернівців "Буковина".

Зараз тут знаходиться редакція газети та муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського.

(інша назва цього будинку - "Дім з кришталевими вікнами", або "Дім Фішера").

Наступний розкішний інтер'єр - приміщення бібілотеки для медиків

(колишнього Польського консульства в Чернівцях).

Завершиться наша екскурсія в Чернівецькому національному університеті

("Чернівецький Гогвартс").

Насправді в цих розкішних приміщенням жили та працювали колись

очільники православної церкви Буковини.

Неповторний ахітектурний шедевр чеського архітектора Йозефа Главки.

Резиденція митрополитів Буковини - об'єкт ЮНЕСКО.

На Вас чекають: Блакитна, Червона та Мармурова зали.

Семінарська церква, Французький та Англійський парк.

Вартість екскурсії: загальний - 150 грн, діти до 12 років - безкоштовно.

Екскурсія проходить пішки і включає супровід висококваліфікованого гіда.

Тривалість екскурсії: 2,5 години.

У вартість екскурсії не входить вартість вхідних білетів:

• Чернівецький театр: загальний - 100 грн (мінімальна вартість - 400 грн з групи).
• Художній музей: загальний - 100 грн;
• Польське консульство: загальний - 25 грн;
• Чернівецький університет: загальний - 100 грн, діти, студенти - 50 грн.
• Вірменська церква (органний зал): загальний - 50 грн.

Примітка: поштамт у неділю відкритий до 14:00.

Опис екскурсійних об'єктів:

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — один із найстаріших класичних університетів в Україні. Розташований у величній будівлі сучасних Чернівців — комплексі, спорудженому в 1864-1882 рр. як резиденція митрополитів Буковини і Далмації за проєктом відомого австрійського архітектора чеського походження Йозефа Главки.

Указом австрійського імператора Франца-Йосифа від 31 березня 1875 р. було засновано Чернівецький університет, у тому числі й богословський греко-православний факультет — єдиний православний факультет в Австрійській імперії. 

4 жовтня 1875 р. відбулося урочисте відкриття університету, якому було надано назву Чернівецький університет ім. Франца-Йосифа.

Відкриття і подальша діяльність університету в Чернівцях надали провінційному місту європейського шарму, яким ми пишаємося й понині. Цим завдячуємо депутатові Австрійського Рейхстагу і крайового сейму, професору, доктору, у подальшому першому ректорові університету Костянтинові Томащуку. Адже саме він зумів переконати депутатів австрійського парламенту про необхідність створення університету саме в Чернівцях.

Упродовж ХХ століття він декілька разів змінював назву: університет імені Франца Йосифа (нім. Franz Josephs) у 1875–1918 pp., університет імені короля Фердинанда І (1920); Universitatea Regele Carol I din Cernăuţi (1933), Чернівецький державний університет (1940 р.).

З 1989 року Чернівецькому університетові присвоєно ім’я Юрія Федьковича. У 2000 р., після надання закладові статусу національного, він отримав сучасну назву — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

Тут викладали і вели дослідницьку роботу науковці європейського та світового рівня: економіст Йозеф Шумпетер, правники Євген Ерліх і Ганс Гросс, історик Раймунд Фрідріх Кайндль, математики Леопольд Гегенбауер і Ганс Ган, хімік Ріхард Пшібрам, філологи Степан Смаль-Стоцький, Омелян Калужняцький, Іон Сбієра та ін.

В університеті діє одна з найбагатших книгозбірень — Наукова бібліотека з фондом у майже 2,8 млн примірників, видавництво ЧНУ «Рута», спорткомплекс, дослідне господарство, ботанічний сад, геофізична обсерваторія, природничий, геологічний та етнографічний музеї, історико-архітектурний музейний комплекс, Центр управління об’єктом ЮНЕСКО та ін. Поряд з університетом вдало спланований мальовничий дендрологічний парк з рідкісними видами рослин.

Важливим етапом в історії університету було рішення Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від 28 червня 2011 року включити архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Резиденція митрополитів Буковини і Далмації є третім, власне, українським об’єктом, що входить до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини цієї авторитетної міжнародної організації.

Нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (єдиний в Україні) виконує подвійну функцію: з одного боку, центр освіти, науки й духовності буковинського краю, а з іншого — об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Університет пройшов складний шлях існування й розвитку, став значним осередком освіти, науки, культури Буковинського краю і всього західного регіону України.

Чернівецький міський театр— зведена у 1905 році пам'ятка архітектури національного значення, розташована в історичному центрі Чернівців на Театральна пл., 1, у якій нині розміщується Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської.

Чернівецький театр є триповерховою спорудою, зведеною у стилі необароко, що залишається домінантою архітектурного ансамблю Театральної площі міста. Він став предметом захоплення, як тільки був зведений. Ризаліт будівлі, з чотирма декоративними колонами, завершується складним фронтоном, на якому встановлено рельєфний щит для міського герба (нині за призначенням не використовується). Портал театру прикрашає скульптура Мельпомени, а головний вхід — композиція з горельєфом Аполлона в оточені персонажів античної культури. Над фасадними вікнами розміщено рельєфні зображення Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера, в обрамлені муз. На бокових ризалітах, поряд з ліпниною у вигляді «австрійських» міських гербів, у нішах встановлені бюсти видатних німецьких драматургів. З північного (правого) боку розміщенні Людвіг ван Бетховен, Франц Йозеф Гайдн, Йоганн Вольфганг фон Гете та Тарас Шевченко (встановлений у другій половині ХХ ст.); з південного (лівого) боку — Вольфганг Амадей Моцарт, Йоганн-Фрідріх Шиллер, Франц Петер Шуберт та Олександр Пушкін (з'явився у «радянський період»). Будівля накрита складним багатощипцевим дахом. У центральній частині має вигляд куполу, увінчаного шпилем. На даху зберігся стильний димар, із зображенням міського герба «австрійського періоду». Тристулкові парадні двері ведуть в ажурний овальний вестибюль, який гармонійно поєднаний з біломармуровими сходами на другий і третій поверхи. Інтер'єр має неповторне архітектурне оздоблення, оригінальні прикраси в стилі бароко, ліпний декор, розкішну орнаментовку — усе це виконано в білому та золотому кольорах. Гарно прикрашена, глядацька зала складається з партеру, 35 лож бельєтажу та амфітеатру. Загальна місткість залу становить — 813 місць.

Чернівецький обласний художній музей міститься на другому та третьому поверхах розкішного історичного будинку в самому «серці» Чернівців. Будинок Чернівецького художнього музею —унікальна пам’ятка архітектури національного значення. Його споруджено в традиції віденської сецесії у стилі модерн для Буковинського ощадного банку (1900 р.) за проектом архітектора Губерта Гесснера разом з Прокопом Шупіхом (Prokop Šupich, 1870–1947). Будівництво — разом з Робертом Вітеком (Robert Vitek, 1871–1945). Зовнішнє оформлення та інтер’єри будівлі, в цілому, не зазнали істотних змін з плином часу і нині становлять частину екскурсійного огляду.

По головному фасаду виділений ризаліт з балконом на консолях та розкішним майоліковим панно над балконом, автором якого є художник, чий підпис зазначено у його нижній частині (Йозеф Адольф Лянг). Складна поліхромна композиція на міфологічну тематику проводить паралель між Римською імперією та Австро-Угорщиною доби Франца-Йосифа І. В образах 12 богів зображено 12 найважливіших провінцій імперії, які уособлювали її суть. На панно боги розташовані мальовничими групами згідно з основним принципом модерну: динамічна рівновага замість дзеркальної симетрії.

На даху над карнизом встановлено дві жіночі скульптури. Будинок на рівні вікон другого поверху прикрашає фриз у вигляді мальовничо розкиданого листя, що колись було вкрите позолотою. Вікна декоровані ліпниною. Двері центрального входу металеві двостулкові ковані з рослинним орнаментом та горизонтальними вставками із зображенням бджіл. На пілонах обабіч дверей — скульптурні зображення двох орлів, які ніби стережуть вхід до будинку.

Споруда має надзвичайно виразний інтер’єр. Вестибюль першого поверху прикрашають шість величних колон. На початку парадних сходів — два пілона, що завершуються чоловічим та жіночим погруддями на фігурних постаментах. Широкі сходи в обрамленні кованих решіток із рослинним та орнітоморфним орнаментом ведуть з першого на другий і третій поверхи. Сходові майданчики між поверхами оздоблені великими вікнами-вітражами із рослинними мотивами — зображеннями яскравих квітів та зеленого листя. На одному з вітражів третього поверху в рослинні мотиви вписано старовинний герб Буковини (голова тура на синьо-червоному полі в обрамленні трьох шестикутних зірок). 2011 року проведено масштабну реставрацію вітражів інтер’єрів. У центрі вестибюля другого поверху знаходяться чотири колони та мармуровий камін у формі трапеції, прикрашений кованою міддю з рослинним орнаментом. Простір другого і третього поверхів об’єднаний овальним прорізом, декорованим рельєфним орнаментом та кованими ґратами, ідентичними тим, що на сходах. Контури цього прорізу повторюються в овальному мальовничому плафоні на стелі третього поверху. Ця велика алегорична композиція на полотні із зображеннями жіночих фігур та путті дещо відрізняється від іншого декору, за стилістичними ознаками наближаючись до академічного мистецтва. Кандидат мистецтвознавства, професор Христина Саноцька стверджує, що створив цей плафон відомий український буковинський художник Микола Івасюк (1865–1937).

Кольорова гама і орнамент стін, дверей та мозаїчної поліхромної підлоги, гармонійне поєднання майстерного кування, вітражів та скульптури створюють враження цілісного твору мистецтва, виражаючи головну ідею стилю модерн.
Чернівецький художній музей був створений у 1988 році на базі художнього відділу обласного краєзнавчого музею. Предмети із фондів цієї установи склали основу колекції новоствореної установи.

Згодом музейну колекцію Чернівецького художнього музею поповнили пам’ятки, зібрані під час експедицій і твори, передані Дирекцією художніх виставок Міністерства культури України, а також благодійні дари музею від окремих митців і меценатів.

Першу експозицію музею було відкрито 1988 року в недіючому на той час Святодухівському соборі.

З 1991 року Чернівецький художній музей міститься у своїй теперішній будівлі. 1996 року після здійснення великого обсягу реставраційних робіт було відкрито стаціонарну експозицію, що вперше репрезентує образотворче й культове мистецтво Буковини та орнаментальне мистецтво краю XVII—XX століть. У 2013 році був створений експозиційний розділ «Образотворче мистецтво середини ХХ – початку ХХІ ст.». Таким чином, музей одержав повноцінну експозицію, яка висвітлює мистецький процес на Буковині і на Україні з ХVІІ ст. до наших днів.

Дім-корабель — це родзинка всіх архітектурних пам'яток Чернівців, яка розташована при перетині вулиць Головної та Шолом-Алейхема. Це один з перших кам'яних будинків, споруджений наприкінці XIX століття, який і досі називають на старий манер— «шифа», що в перекладі з німецької означає корабель.

Будинок нагадує корабель. Звужений фасад, що, наче ніс корабля, спрямований на південь, палуба на другому поверсі у вигляді просторого балкону і маленька башта, що нагадує щоглу, безумовно, створюють в уяві жителів та гостей міста цікавий образ шедевру суднобудування та викликають зацікавленість у його історії.

Будинок-корабель — досить відома будівля у Чернівцях. Легенда говорить, що його побудував багатий торговець для свого брата моряка. Правда це чи ні, але будинок виглядає насправді дуже ефектно

Австрійський Поштамт - монументальна споруда на вулиці Поштовій була збудована для розташування поштового-телеграфного відомства Буковини за проєктом відомого австрійського архітектора та службовця австрійських залізниць Фрідріха Зеца.

Поштова справа була введена відразу після приєднання Буковини до Австрії. До цього часу основним засобом передачі інформації між далеким адресатами був усний переказ через мандрівних осіб. Населення краю було неграмотним, і тому будь-які письмові перекази ставали неможливими. Для гірського населення звістка передавалася за допомогою трембіти. Про важливі події у житті гуцулів (народження, смерть) сповіщалося виконанням певної мелодії. На віча також запрошувала трембіта. Про наближення ворога сповіщали чати – розташовані на певних відстанях високі споруди, на яких запалювали смолоскипи.

Приміщення пошти та телеграфу в місті Чернівці було збудовано завдяки старанням президента Буковини Фелікса барона Піно фон Фріденталя, який неодноразово піднімав питання про спорудження такої споруди перед Міністерством торгівлі. Згідно з законом № 94 від 10 червня 1886 року за згодою обох палат австрійського парламенту на будівництво приміщення пошти та телеграфу у Чернівцях було виділено з державного бюджету 150 тисяч флоринів.

Восени 1887 року Міністерство торгівлі оголосило конкурс на розробку проекту приміщення пошти і телеграфу у Чернівцях.

Проект споруди розробив старший будівельний інспектор австрійських залізниць Фрідріх Зец (Friedrich Setz). Народився 20 серпня 1837 року у Германнштадті у Семиградді (тепер Сібіу, Румунія) в родині архітектора, помер 26 лютого 1907 року у Відні. Після навчання у гімназії і вищій реальній школі вивчав архітектурну справу: у 1855-1859 роках політехнічному інституті у Відні, у 1859/1860 навчальному році у політехнічній школі у Мюнхені, у 1860-1862 роках навчався у Віденській академії образотворчого мистецтва. Потім працював рисувальником у ательє фон Ферстельса у Відні. У 1863-1872 роках працював як приватний архітектор та будівничий, у 1872-1874 роках - у будівельній дирекції Угорської східної залізниці у Будапешті (спочатку заступником, пізніше головою архітектурного відділу), у 1874 -1876 році став заступником голови будівельного відділу Австрійських залізничних ліній, де у 1876-1880 очолив фахове бюро зі спорудження багатоповерхових споруд, у 1880-1885 зайняв посаду старшого інженера Міністерсва залізничних ліній у Відні, а через деякий час став начальником відділу будівництва цього ж Міністерства.

Фрідріх Зец займався проектуванням та будівництвом поштових та судових установ у Відні, згодом став займатися плануванням і керівництвом спорудженням переважної більшості поштових і телеграфних відомств імперії. Для того, щоби повністю присвятити себе улюбленій справі у 1889 році перейшов у Міністерство торгівлі, де очолив бюро зі спорудження поштових споруд. Під його керівництвом на теренах монархії було споруджено 26 споруд поштових відомств. Серед міст, які звели такі споруди: Львів, Ольмютц, Ґрац, Трієст та ін. Проектуванням, фінансовими розрахунками та проведенням будівництва архітектор Зец займався особисто. Чернівцям також випала честь отримати поштове відомство, зведене за проектом Фрідріха Зеца і якось трохи прикро від тієї думки, що його ім’я невідоме чернівчанам і достойно не пошановане.

Після спорудження низки поштових відомств архітектор Зетц у 1901 році займався питаннями перебудови та розширення примішення Головного поштового відомства у Празі. Поштові відомства, збудовані за проектами архітектора відзначалися не тільки доцільним розподілом приміщень та відповідним внутрішним облаштуванням, а й ощадливим витрачанням виділених на будівництво коштів та оптимальним пристосуванням до відповідного міського ландшафту.

За свої заслуги перед державою архітектор нагороджений у 1884 році рицарським хрестом ордена Франца-Йосифа, отримав чин старшого будівельного радника та ін.

Фрідріх Зец став керівником будівництва Чернівецького поштового відомства зі сторони Міністерства торгівлі. В якості його заступника урядом було призначено цісарсько-королівського інженера Карла Чаппа, який став відомим завдяки збудованою ним у Сучаві спорудою приміщення цісарсько-королівського суду. Зі сторони замовника, роль керівника будівництва виконував чернівецький архітектор, міський будівничий Саломон Зальтер, який на той час прославився тим, що збудував кавалерійські казарми в громаді Жучка.

Міністерство намагалося визначити для такої складної в технічному плані споруди якнайкращих тогочасних спеціалістів, які мали досвід зведення подібних об’єктів.

1 вересня1887 року газета «Czernowitzer Zeitung» помістила кореспонденцію про нову споруду пошти. У ній ішлося про те, що вже виписані умови конкурсу для проведення будівництва поштового відомства у Чернівцях. Журналісти газети повідомляли, що мали нагоду бачити плани споруди і повинні запевнити жителів міста, що запланована до введення в експлуатацію до кінця квітня 1889 року споруда стане головною окрасою міста. Через три портали можна буде увійти до центральної зали, де всі необхідні у поштовій справі бюро матимуть свої віконечка. Приміщення матиме центральне опалення та електричне освітлення, що на теперішній час є тільки мрією (конкурс на кращий проект освітлення міста магістрат оголосив на початку 1894 року). Термін подачі офертів (пропозицій) від 17 вересня до 15 жовтня. Рішення про переможця конкурсу належить до компетенції Міністерства торгівлі.  Участь у конкурсі компанії „Центнер і Таубер”, яка вже багато років займалася будівництвом залізничних об’єктів у Австрії, зразу ж вирішила питання на користь фірми. Будівельні роботи виконували місцеві майстри. Роботи з тесання каменю – Карл Кундль, столярку – Хаїм Танненбаум, слюсарними роботами займався Франц Шустер, малярними – фірма „Ягода і Гудічек” та Макс Майснер, дах зробила фірма Нірнзе з Відня, внутрішнє облаштування взяв на себе Фрідріх Бормунд, бляшані роботи виконав І. Ґольдберґ. Чудові кахельні печі виклали майстри Гардмут і Купке, обидва представники фірми „Соломон Центнер і сини”. Годинники виготовив Шнайдер, світильники, дерев’яні стільці були доставлені з Відня.

За словами газети „Czernowitzer Zeitung” будівничі і архітектор (Фрідріх Зец, Карл Чапп і Саломон Зальтер) заслужили на похвалу і славу за своє творіння.

Нове приміщення пошти і телеграфу мало зі сторони вулиці Поштової 57 метрів, з бічної сторони вулиці Музичного товариства – 41 метр. Споруда триповерхова, збудована у стилі ренесанс, три бічні ризаліти, багате скульптурне оформлення верхнього поверху надали їй величного імпозантного вигляду. Будівля облицьована прямокутними каменями з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею. В центрі споруди, справа і зліва від середніх вікон – ніші, в яких вставлені статуї символи – торгівлі і ремесла. Другий поверх дещо простіший від першого. Завершує споруду головний карниз та мансардний дах з аттиком. Справа і зліва, як закінчення рустованих колон, розташовані обеліски. Над аттиком – годинник, а над – ним цісарський орел. Закінчується мансардний дах балюстрадою, де є стрижні для прапорів. Весь дах покритий червоним французьким шифером Безумовно споруда має спільну з віденським спорудами основу, адже проектована вона представниками віденської архітектурної школи. Тут дуже гармонійно поєдналася архітектура і скульптура, мансардний дах і застосування на даховому рівні скульптурних композицій. Споруда має аттик та фронтони, які урізноманітнюють загальне враження і підкреслюють значимість будинку. Місто отримало справжню архітектурну перлину, мистецький витвір, особливо значний і технічно.

Випробування освітлення було проведено у всіх приміщеннях споруди 31 жовтня – напередодні передачі будинку в експлуатацію комісією, що прибула з Відня.

Приміщення, у якому нині знаходиться Чернівецький поштамт, здано в експлуатацію 1 листопада 1889 року. Це, безумовно, була велика подія для крайового міста Чернівці. Про це ще задовго до відкриття писали усі чернівецькі газети. Газета „Буковина” сповіщала: „Новий будинок пошти і телеграфу вже закінчено. Це, безперечно, є найкращий будинок у Чернівцях збудований відповідно свому призначенню.”

Газета „Bukowiner Nachrichten” (Буковинські новини) 27 жовтня цього ж року зазначала, що про зовнішній вигляд споруди та будівельні конструкції писала раніше, а зараз має намір розказати своїм читачам про внутрішній вигляд споруди. Будинок має три входи. З боку вулиці Поштової заходимо у просторий і дуже доцільно оформлений вестибюль. Тут є сім віконечок для прийому листів та посилок та одне – для прийому телеграм. Телеграми приймаються з 8 години ранку до 7-ї вечора. Всі приміщення, розташовані праворуч від вестибюлю, служать для подальшої обробки кореспонденції. Біля віконця прийому телеграм знаходиться книга, у яку записуються листи, що надійшли і забрані адресатами. Тут також вхід на другий поверх. Ліворуч – віконце для возової пошти. Возова пошта приймала грошові листи, цінні папери, коробки, скриньки, пакети кошики, та інше. Якщо посилки і листи перевищували вагу 250 грам, то треба було докуповувати марки. На одну адресу можна було надсилати три пакети. Плата за пересилку обчислювалася за вагою, віддаллю і вартістю посилки. З боку приміщення Музичного товариства знаходилися службові кабінети, кабінети для внутрішніх маніпуляцій, потім тут же був вхід на два боки до відділу возової пошти. На першому поверсі також знаходилися просторі касові приміщення, бюро прийому та видачі поштових грошових посилок та поштова ощадна каса. Листи грошові можна було посилати в урядових конвертах. Приватні конверти не повинні були мати ніяких обвідок, ліній. На адресній стороні мало чітко зазначатися рід грошей та сума. Виправлення та перекреслення не допускалися. Додатки грішми кріпилися так, щоб не пересувалися. Листи за кордон надсилалися в спеціальних конвертах. Грошові листи не пересилалися до Англії, при пересиланні до Росії гроші треба було обміняти на рублі.

На другому поверсі споруди пошти і телеграфу знаходилася зала, у якій на десяти столах стояли 20 телеграфних апаратів Морзе, праворуч від входу – кімната з телеграфними апаратами Юза. Тут також було безліч кабелів, підставок, пультів.

У 1889 році Чернівці отримали підприємство зв’язку світового рівня, з відповідним устаткуванням, апаратами для передачі і прийому електричних телеграфних сигналів проводовими каналами та спеціальними службами для приймання та доставки клієнтам телеграфних повідомлень. Телеграфні повідомлення отримувались у вигляді графічних знаків і записувалися у пункті їх прийому.

Ліворуч від входу у приміщення, на стіні висів електричний годинник, який регулювався точно за вказівками з Відня – спочатку щоденно, пізніше – раз на тиждень. Цей годинник, за словами газети „Czernowitzer Zeitung” приводив у рух всі інші 29 годинників споруди. Всією цією технікою керували старший інженер Рушіл та офіціал Вайх. На цьому ж поверсі, якраз навпроти зали засідань розмістилася Буковинська торгово-промислова палата, її вікна виходили на вул. Поштову. До цих приміщень прилягала кімната з батареями, кімната розсильних, кімната сторожа.

У приміщенні також розміщувалися дирекція пошти та телеграфу, та службова квартира голови – старшого управителя пошти та телеграфу.

В підвалі знаходилися калорифери, які обігрівали приміщення повітрям. Все було спроектовано і встановлено за найкращими світовими стандартами, тепле повітря подавалося на верхні поверхи спеціальними пристроями. Роботи виконала віденська фірма Вільгельма Брюкнера.

Отже, в кінці ХІХ століття Чернівці отримали споруду пошти і телеграфу, яка і сьогодні слугує цілям поштового зв’язку. Перед початком Першої світової війни було вирішено збудувати окреме приміщенн телеграфної станції, проте війна перешкодила можливості спорудити для телеграфу нове приміщення. Це було зроблено у румунський час, телеграф перебрався у новозбудовану споруду по вулиці Темпля (нині Університетська).

З 1969 по 2014 рік вулиця на якій розміщено будівлю Чернівецького поштамту іменувалася на честь Героя Радянського Союзу Олександра Худякова. За ініціативи колективу Чернівецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» 27 березня 2014 року Чернівецька міська рада відновила історичну назву вулиці – Поштова.

Згідно з розпорядженням № 261 від 5 серпня 1982 року приміщення поштамту визнано пам’яткою архітектури місцевого значення.

 Дім з кришталевими вікнами - муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського та редакція громадсько-політичної газети «Буковина»- ще з 1940 р. (правда, тоді видання називалося «Радянська Буковина»).

В різний час у віллі проживали головний лікар крайового госпіталю, радник Буковинського земельного кредитного товариства, санітарний радник, продавець фіакрів. Останнім господарем будинку був Фрідріх Фішер – це його ініціали FF видно на хвіртці біля споруди.

Спершу і не скажеш, що вікна тут – з богемського кришталю, ще й з шліфованими орнаментами. Ймовірно, син Фрідріха, Альберт Фішер постарався: він був директором фабрики скла у Чернівцях.

Будинок зберіг чимало з часу своєї молодості, і це не лише ліпнина на стелях, кахлеві пічки чи гарні дерев’яні двері. Тут все ще стоїть антикварного вигляду диванчик, є старовинні дзеркала в рамах з червоного дерева, світильник в стилі ар-деко, книжкова шафа. Дуже гарно оформлена сходова клітка з красивими дерев’яними перилами.

26 грудня 2014 р. у редакції газети «Буковина» на честь 130-річчя видання (так, україномовна газета публікується ще з 1885 року) відкрили невеликий музей історі цього часопису. У листопаді 1918 р., відразу після румунської окупації Північної Буковини, газета була закрита – до 1940 р. В експозиції не лише старі підшивки, а й антикварні друкарські машинки Merсedes та «Україна». Про історію кам’яниці відома дослідниця Черівців Марія Никирса написала книжку «Дім з кришталевими вікнами».

Медична бібліотека - Ця неймовірна локація є маловідомою не лише для туристів, а й для самих місцевих жителів. Розповідають, що колись це був приватний будинок одного чернівецького лікаря-психіатра. Відтак тут розміщувались бельгійське, а потім польське консульства. Знаходилась свого часу тут і міська дитяча поліклініка. Та найдовше ця будівля слугувала місцем, де набували знання майбутні і вже діючі лікарі, адже тут знаходилась медична бібліотека. Однак достеменно історія цієї будівлі ще не вивчена.