Гуцульські майстер-класи

‹ ›

на замовлення

 8.00 - 18.00

120 грн
з особи

ПРОГРАМА ТУРУ:

8.00 - виїзд з Чернівців. Переїзд через Вижницю до Прикарпаття, на Гуцульщину.

10.30 - прибуття у Косів. Майстер-клас з Косівської кераміки, де ви зможете відчути себе справжніми творцями прекрасного.

12.30 - обід у справжній гуцульській колибі.

13.00 - прибуття у Яворів. Відвідування традиційної гуцульської хати-гражди. Екскурсія та майстер клас з ліжникарства. Показ валила - спеціального пристосування, що використовується при створенні ліжників.

15.00 - відвідування форелевого господарства, де ви можете купити карпатську рибку, м'ясо якої збагачене фосфором та іншими корисними мікроелементами.

15.30 - виїзд до Чернівців.

18.00 - повернення у Чернівці.

У ВАРТІСТЬ ТУРУ ВХОДИТЬ: проїзд комфортабельним атобусом по маршуруту, супровід гіда та екскурсійне обслуговування. 

У ВАРТІСТЬ ТУРУ НЕ ВХОДИТЬ: вхідні білети, харчування.

Вартість вхідних квитків: 

• музей Народного мистецтва Гуцульщини та Покуття: загальний - 30 грн/ос., дитячий, студентський, пенсійний - 15 грн/ос. Вартість фотозйомки - 20 грн.;
• музей "Писанка": загальний - 20 грн./ос., студентський - 10 грн./ос., дитячий - 5 грн/ос. Вартість фотозйомки - 50 грн.
• майстер-клас з косівської кераміки: 25 грн./ос.;
• робота на гончарному крузі: 60 грн.ос.;
• екскурсія-показ по ліжникарству: загальний - 25 грн./ос., дитячий - 20 грн./ос.;
• показ валила: 50 грн./з групи.

Орієнтовна вартість комплексного обіду: 50-60 грн./ос. 

Вартість екскурсії для груп:

Опис екскурсыйних об’єктів:

Косівщина - неповторно мальовничий куточок Українських Карпат, край високих гір, стрімких потоків, чистого повітря, працьовитих і завзятих людей. Косівщина - край нестримного гірського Черемоша й славетних народним мистецтвом Гуцульщини мальовничих сіл: Яворова, Соколівки, Космача. Це край талановитих людей, завдяки яким збереглися його самобутність та художньо-естетична цінність.

Косів - місто в Україні, районний центр Косівського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Косівської районної ради, адміністративно-торговельний осередок галицької Гуцульщини. Розташоване біля підніжжя Українських Карпат, у долині річки Рибниці, притоці Пруту. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 16 липня 2001 року № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» Косів одержав статус історичного міста. Від вересня 2004 року місту Косів присвоєно новий статус — місто-курорт Косів. Після відновлення Україною незалежності зусилля Косова було спрямовано на відродження культури, духовного життя, економіки. У цьому напрямі діють різні громадські організації, політичні партії, церковні громади, а також міська влада, яка виклопотала спеціальний статут курортного міста. Косів має надзвичайно великий потенціал, щоб стати культурним центром Гуцульщини. Для цього є усі передумови — митці, що передають уміння з покоління в покоління, визнані художні школи, поетичність косівчан, і розташування в серці Гуцульщини. Край легенд та переказів, місця слави опришків, мальовнича природа окреслює стратегію розвитку Косівщини у напрямку розвитку туристичного бізнесу.

Гуцульська кераміка - традиційний народний гуцульський промисел, один з видів кераміки. Гончарні вироби: різноманітний посуд, дитячі забавки, сувеніри, пічні кахлі, декоративні плитки. Становлення гуцульської кераміки відбувалося у XV ст. і продовжує свій розвиток донині. Найвідомішою стала косівська кераміка, що отримала свою назву від місця її створення. Розпис був важливою частиною роботи. Техніка виготовлення гуцульської кераміки — «ритування» або «гравіювання» — це розпис покритого білою глиною і підсушеного виробу. Після першого випалювання у гончарній печі на виріб наноситься розпис зеленою, жовтою, рідше синьою фарбами (білої глазурі у них ніколи не було, лише білий ангоб — до випалювання). Виріб покривається прозорою глазур'ю і випалюється вдруге. Така техніка є унікальною і єдиною у світі. За останні десятиліття стрімко відроджуються традиції орнаментики давніх майстрів. В орнамент майстрів нині, як і в минулому, вплітаються рослинні елементи, а також зображення птахів і звірів. Популярними стали сюжетні композиції, які відображають життя гуцульського народу.

Село Яворів - відомий осередок гуцульського народного декоративно-прикладного мистецтва. Тут зберігаються історична спадщина, своєрідний народний побут; поетичний та музичний фольклор, звичаї, традиції. Яворів здавна славиться своїми народними умільцями, золоті руки яких творять прекрасні різьблені вироби з дерева, вишивають рушники, виготовляють веселкові барвисті ліжники, розписують писанки. У Яворові жили і творили основоположники гуцульської плоскої різьби по дереву Шкрібляки та їх продовжувачі Корпанюки, зокрема Корпанюк Юрій Іванович. У селі бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич. В школі працює літературно-краєзнавчий музей Лесі Українки.

Ліжник - це ткане вовняне покривало з двохсторонньою ворсовою поверхнею. Сировиною для його виготовлення є овеча шерсть, а оскільки гуцули займалися вівчарством, то вироби з вовни, зокрема ліжники були в кожній гуцульській оселі і використовувались для домашнього вжитку. В давнину ліжники були переважно саморідні, тобто природних кольорів вовни (білі, сірі, чорні). Згодом стали розробляти різні композиції з цих кольорів, а ще пізніше почали фарбувати пряжу і появились різноманітні варіанти візерунків. Поєднання традицій і та інновацій перетворили ліжник на мистецький витвір. Кожна дівчина з дитинства переймала секрети ліжникарського ремесла, які передаються з покоління в покоління. Започатковані в Яворові щорічні пленери з ліжникарства, де учасниками є художники та мистецтвознавці із Києва, Львова, Івано–Франківська та із зарубіжних країн. Яворівські майстрині почали втілювати розмаїття візерунків. Відбувся справжній ренесанс гуцульського ліжника, а вершиною такої співпраці стали щорічні вернісажі «Барвограй», які засвідчують, що Яворів – справжня столиця ліжникарства.