Косів, гори, Верховина

‹ ›

щосуботи

 7.00 - 18.00

700 грн
з особи

Суботній ринок у Косові. Кав'ярня-гончарня. Криворівня.

Верховина. Колоритні гуцульські музеї. Буковецький перевал.

ПРОГРАМА ТУРУ:

7.00 – виїзд з Чернівців до Косова.

Відвідування великого суботнього ринку у Косові.

Кава і розповідь про гончарство у "кав'ярні-гончарні" у Косові.

Виїзд через села Город, Соколівка, Яворів до села Криворівня.

Зупинка на мальовничому Буковецькому перевалі,

звідки починаються піші маршрути на "Писаний Камінь",

на хребет і гору Ігрець, до Терношорської Лади.

Приїзд у Верховину. 

Знайомство з історією та сучасністю Гуцульської столиці.

Екскурсія в Музей гуцульських музичних інструментів. Музей Карпатської магії.

15.00 - обід у гуцульських ґаздів.

Виїзд в Чернівці.

18.00 - орієнтовний час приїзду в Чернівці.

Примітка: до програми можна включити (на вибір):

• Відвідування музею кінофільму "Тіні забутих предків" у Верховині; 
• Музей "Хата-гражда" у Верховині;
• Музей "Дідова аптека" у Криворівні;
• Оглядова вежа у Верховині;
• Майстер-клас з ліжникарства у с. Яворів, огляд гідротехнічної споруди "валило";
• Обід на форелевій фермі в с. Яворів;

Вартість туру в складі збірної групи: 700 грн.

У ВАРТІСТЬ ТУРУ ВХОДИТЬ: 

• проїзд комфортабельним автобусом,
• екскурсійний супровід.

У ВАРТІСТЬ ТУРУ НЕ ВХОДИТЬ: 

• обід,
• вхідні квитки.

Вартість вхідних квитків:

• музей гуцульських народних музичних інструментів ім. Р. Кумлика: загальний/студентський - 100 грн./ос., дитячий - 50 грн./ос.;
• музей кінофільму "Тіні забутих предків": 70 грн./ос.; Фотографування у костюмі: 100 грн./ос.;
• Хата-гражда: загальний та студентський - 100 грн./ос., дитячий - 50 грн./ос.;
• музей І. Франка: загальний та студентський - 80 грн./ос., дитячий - 50 грн./ос.

Вартість екскурсії для груп:

Опис екскурсійних об'єктів:

Музей гуцульських музичних інструментів

Приватний музей відкрито Романом Кумликом 7 січня 2000 року і розташовано у родинному будинку. Господар збирав матеріали протягом 30 років. Це — предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато цікавого про життя гуцулів. Особливою гордістю музею є колекція музичних інструментів. Екскурсії проводить Наталя Гузак, донька Романа Кумлика, яка після смерті батька продовжила його музейну справу. Наталя (лікар за фахом) грає на скрипці, цимбалах, дримбі, двійниці (сопілка), окарині, зозулі, пелинці, лірі, наї та розповідає про кожен з інструментів. У колекції є також скрипки-довбанки та прямокутна скрипка. Під час екскурсії можна почути народні пісні та гуцульські співанки (невеликі куплети на різноманітну тематику). Кожна екскурсія — імпровізована, тому навіть кілька разів відвідавши музей, Ви все одно почуєте багато нового і цікавого про життя гуцулів, їхні важкі будні й яскраві свята, гострий гумор і самобутнє мистецтво.

Музей карпатської магії

Про секретні магічні вміння гуцулів відомо з давніх-давен і до сьогодення. Це унікальні знання, якими не з усіма і не завжди діляться, проте певна порція потойбічних знань все таки доступна тепер в невеликій дерев’яній хатинці у Верховині. Тут зібрано чимало атрибутів Карпатських знахарів, а також лікувальні трави та настої, якими вони оздоровлювали людей. Почесне місце в експозиції займає стіл із речами останнього карпатського мольфара Михайла Нечая із села Верхній Ясенів. Музей також розповідає і про так званих «гадєрів» — людей, які вміли розмовляти зі зміями і примовляти від їхнього укусу. а ще за допомогою спиртової настоянки із карпатської гадюки лікували від раку. Зараз у Карпатах залишилося небагато знахарів. Та й самі вони себе не рекламують. Тож у музеї намагаються зберегти відомості про таких людей, аби розказувати про їхні унікальні можливості.

Музей кінофільму "Тіні забутих предків"

Заснований музей у 2000 році. У цьому приміщенні протягом семи місяців проживав видатний кінорежисер Сергій Параджанов, — під час зйомок відомої екранізації твору Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Саме ця колоритна кінострічка принесла митцю міжнародну славу і попала у двадцятку найкращих світових стрічок. Гостював тут також творчий колектив фільму: оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та інші. Музейна експозиція представляє речі, що пов'язані з фільмом. Цікавим експонатом є весільна ґуґля, в якій був одягнений головний герой фільму Іван (Іван Миколайчук). На стінах висять світлини з фільму. У будинку-музеї є також автентичні гуцульські одяг та предмети побутого вжитку. У музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини.

Хата-гражда

Музей збудований у 1995 р., відтворює типову оселю гуцулів — хату-ґражду. За формою вона нагадує маленьку фортецю — закритий двір, що складався з хати і прибудованих до неї господарських приміщень, входом до нього служила брама, яку на ніч закривали. Ґражду добре укріплювали, переважно для захисту від хижаків та сильних вітрів. Як дослiджено в багатьох працях, зокрема вiдомого галицького етнографа В. Шухевича, гуцульськi хати розмiщувалися не суцiльно, а були розкиданi по горах навколо сіл.  Хата складалася з однієї або двох кімнат, посередині між якими робили сіни. Навколо хату оточували господарськими приміщеннями — коморами, майстернями, хлівом — які слугували додатковим захистом. В XIV-XIX ст., коли гуцули жили далеко один вiд одного, такi садиби-фортецi були типовими для Гуцульщини, зараз їх можна побачити дуже рідко, переважно в музеях народної архітектури і побуту в Косові, Львові тощо.

Музей І. Франка

Перебуваючи в Криворівні в 1901-1914 рр., І. Франко зупинявся в цьому будинку, який належав у той час Василю Якіб'юку, місцевому різьбяру.  У 1953 р. будинок було віддано під музей. Зараз експозиція знаходиться в трьох кімнатах. В одній представлено робочу кімнату письменника, де його відвідували О. Кобилянська, С. Грушевський. Збереглося ліжко, на якому спав Франко, лавка з того часу, годинник, столик, топірець-бартка, який Якіб'юк подарував Франкові, сак для ловлі риби, крісло-розкладачка, на якому відпочивав Коцюбинський.

До речі, саме Іван Франко найменував Жаб’є (стара назва Верховини) столицею Гуцульщини.